Римський амфітеатр
У Таррагоні, давній резиденції імператорів Августа й Адріана, буквально за кілька сотень метрів від Середземного моря, на схилі високого пагорба, у II столітті н.е. виник знаменитий круглий римський театр під відкритим небом місткістю 13 тисяч людей! Археологи розкопали його лише в середині минулого століття, але він зберігся дуже добре: лишилися трибуни, головні ворота, величезна арена площею майже дві з половиною тисячі квадратних метрів. Ця кривава сцена пам’ятає не лише гладіаторів, а й мучеників-священників, яких страчували тут під час гонінь на християнство: узимку 259 р. тут палахкотів багаття під ногами єпископа Фруктуоса, і тому 21 січня кожного року таррагонці запалюють у церквах свічки на згадку про цього святого.
Кафедральний собор
Найпомітніша та найкрасивіша будівля історичного центру Таррагони - еличний собор Святої Марії XII століття. Усередині - головна визначна пам'ятка - кумедна скульптура усміхненого Архангела Михаїла, який топче чорта. Ту ж саму композицію можна побачити і в скарбниці собору, але лише в ще більш гротескно-сатиричному вигляді. Собор будували цілих 150 років. За цей час архітектурні стилі встигли змінитися, і зовнішність собору вийшла неоднозначною - романські риси в поєднанні з готикою. До речі, він стоїть на землі, освяченій з давніх-давен: за часів стародавньоримського імператора Тиберіуса тут відпускали гріхи молільникам храм Юпітера, потім - церква вестготів, ще пізніше - арабська мечеть.
Чортів міст (римський акведук)
У часи римського панування вода в Таррагоні доставлялася за двома акведуками, один із яких зберігся до наших днів. Існує легенда, ніби міст над глибоким ущелиним побудував сам диявол в обмін на душу першого мешканця Таррагони, який вип’є тут води. Першим мешканцем виявився осел. Відтоді акведук прозвали Чортовим мостом. Його висота сягає 27 метрів, а сам він простягнувся майже на 220 метрів над глибоким ущелиним. Сьогодні навколо акведука, визнаного спадщиною ЮНЕСКО, розкинувся затишний екоісторичний парк. А вузьким жолобом над прірвою, де раніше текла вода, можна пройти пішки й зробити вражаючі фотографії.
Палац Кастелярнау
Цей особняк, збудований у XV столітті, був придбаний у 1760-х роках каталонським аристократом Карлосом де Кастелярнау, розширений і відреставрований у дусі бароко. У результаті інтер’єри палацу належать до різних епох. Наприклад, внутрішній дворик-патіо зберіг елементи готики та Ренесансу, а інтер’єри кімнат - це XVIII-XIX століття. На верхніх поверхах можна побачити, як багатим було оформлено кабінети, бібліотеку та бальний зал, насолодитися розписами й картинами на стінах, вітражами з гербами, ренесансними меблями, китайськими вазами. На нижніх поверхах відтворено оздоблення старовинної кухні з кахляними пічами та керамічним посудом, а в підвалі розташований прохолодний винний льох.
Вілла Сант-Рафаель
Віллу було збудовано на початку минулого століття для відомого в Іспанії інженера Рафаеля Пуч-и-Вальса на замовлення його брата Марії. Тоді Таррагона була значно меншою, і вілла розташовувалася на самісінькій межі міста, у мальовничому саду: Марія вважала, що саме така обстановка потрібна Рафаелю, щоб поправити слабке здоров’я. Вілла вважається однією з найцікавіших пам’яток модернової архітектури в Таррагоні, при цьому зовні вона нагадує невеликий середньовічний замок. Стіни будівлі вкриті різноманітними орнаментами, оздоблені керамічною плиткою та прикрашені барельєфами, а балюстради будинку зроблені з ажурних кованих ґрат із квітковими мотивами.
Будинок із фальшивим фасадом
У центрі Таррагони на Plaça dels Sedassos розташована одна з найпопулярніших на сьогодні визначних пам’яток міста - чотириповерховий будинок із фальшивим фасадом. У 1995 році глуху стіну, що виходить на площу, розписав у спеціальній техніці місцевий художник Карлес Арола. Він зобразив фасад типової таррагонської будівлі XIX століття та розмістив на балконах, що потопають у квітах, відомих іспанських персонажів - арлекіна, лікаря, капітана. На третьому поверсі художник намалював самого себе та свою дружину, яка поливає квіти. Якщо дивитися на намальовані балкони з центру площі, створюється повна ілюзія тривимірного зображення, рисунок оживає і здається опуклим.