Базиліка Сан-Вітале
Базиліка Сан-Вітале - одна з найдавніших церков Емілії-Романьї, що дійшла до наших днів із візантійських часів. Будівництво базиліки розпочалося в 525 році та завершилося в 547. У той час Равенна перебувала під владою Візантії, тож храм вийшов дуже схожим на константинопольські церкви: восьмикутним і з круглим куполом. Усередині храму можна побачити унікальні візантійські мозаїчні портрети імператора Юстиніана та його дружини, імператриці Феодори. Мозаїки, створені за їхнього життя, становлять величезну художню цінність і охороняються ЮНЕСКО. Копії цих творів можна знайти в багатьох музеях світу, зокрема й у Державному музеї образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна в Москві.
Мавзолей Ґалли Плацидії
Галла Плацидія була дочкою імператора Феодосія Великого. Ще за життя вона збудувала собі мавзолей, але так і не була в ньому похована. Дуже скромний зовні, всередині мавзолей Галли Плацидії є справжньою скарбницею. Усі його стіни й склепіння вкриті чудово збереженою візантійською мозаїкою - найдавнішою в Равенні. У центрі купола розміщено латинський хрест у обрамленні восьмисот золотих зірок. На стінах - зображення Святого Лаврентія в білосніжних шатах і Христа в образі Доброго Пастиря. Перебувати в приміщенні довше п’яти хвилин не дозволяють, тож доводиться бігати туди-сюди, щоб розглянути все як слід.
Гробниця Данте
У 1302 році великого італійського поета Данте Аліг’єрі вигнали з рідної Флоренції разом із сім’єю з політичних причин. Після тривалих поневірянь Данте, нарешті, знайшов притулок у Равенні, при дворі правителя міста Гвідо да Полента. Саме тут Данте написав «Рай» - заключну частину своєї «Божественної Комедії». У 1321 році Данте помер від малярії дорогою з Венеції, куди він їздив як посол Равенни. Його поховали в церкві Святого Франциска. Але через п’ять століть прах поета перенесли в нову мармурову усипальницю, де він і спочиває донині.
Архієпископська капела
Включена до числа восьми пам’яток, що перебувають під охороною ЮНЕСКО в Равенні, ця капела довгий час була «домашньою» каплицею місцевого архієпископа. Її було збудовано за часів правління Теодориха Великого. Той, захопивши Равенну та зробивши її столицею своєї величезної держави, подбав про її належний вигляд. Окрім фресок, у капелі зберігається срібний архієпископський хрест, прикрашений медальйонами. Деякі з медальйонів було виготовлено на початку VI століття - саме тоді, коли було зведено саму каплицю. Капелу побудовано у формі хреста: на стелі та над входом - мозаїки, що добре збереглися, завдяки яким, власне, до неї прикуто стільки уваги. Будівлю відреставрували на початку ХХ століття, і вона пережила бомбардування.
Баптистерій православних
Баптистерій православних назвали так для того, щоб відрізняти його від іншого равеннського баптистерію - аріанського. Під «православними» тут маються на увазі не візантійські ортодокси, а прихильники «правильної» християнської віри на противагу аріанській єресі. Будівлю баптистерію було зведено ще в V столітті, і вона знаменита своїми мозаїками. На стінах містяться зображення постатей пророків, а в куполі - сцена Хрещення Господнього та мозаїчні фігури дванадцяти апостолів у повний зріст. Крім звичайної смальти, у мозаїці баптистерію використали дорогоцінні камені.
Мавзолей Теодориха Великого
Свої усипальниці в Равенні будували не лише просвітлені візантійці, а й так звані «варвари» - остготи. Найвідоміша з них, Мавзолей Теодориха Великого, стоїть неподалік від центру Равенни поруч із остготським кладовищем. Двоярусний мавзолей, побудований з білого істрійського вапняку для короля остготів Теодориха на прізвисько Великий, має форму ротонди. На першому ярусі розташована каплиця для заупокійних богослужінь, на другому - власне саркофаги з останками членів королівської родини. Вершить споруду масивний купол, видовбаний із монолітного 300-тонного каменю. Після визволення Равенни від варварів останки Теодориха було винесено з мавзолею в невідомому напрямку. Відтоді порфіровий саркофаг короля остготів стоїть порожнім.
