Єпископальна церква Христа
Єпископальна церква Христа в місті Колон була побудована в другій половині XIX століття. Вона стала першою в історії англіканської церкви на Панамському перешийку. Будівництво храму здійснювалося за проєктом інженера Джеймса Ренвіка з Нью-Йорка та під патронатом Панамської залізничної компанії. Однак у 1885 році, під час антикольумбійського повстання, Колон був зруйнований і спалений. Вціліло лише приміщення церкви Христа та ще кілька сусідніх споруд. У цей момент храм став прихистком для сотень людей сумнівної репутації, які пограбували його й осквернили. Лише в жовтні 1885 року, після придушення заколоту, вдалося повернутися до нормального життя церкви. Нещодавно Єпископальну церкву Христа в Колоні відреставрували.
Форт Сан-Лоренцо
Завоювання американського континенту дозволило іспанській короні оволодіти незліченними багатствами, які кораблями переправляли до Європи. Пірати не дрімали - нападали на торгові судна часто й досить успішно. Король Філіп II розпорядився побудувати берегову фортецю для відбиття піратських атак. У період з 1587 по 1599 роки звели стіни й бастіони, які простояли понад семидесят років. У 1670 році піратська ескадра, очолювана Генрі Морганом, зуміла підійти до берега й оволодіти фортецею, використовуючи її в подальшому як плацдарм для завоювання Панама-сіті. У 1680-х роках на вузькому урвищі, прямо біля входу в річку Чагрес, іспанці збудували новий форт, піднявши його на 24 метри над водою. У 1980 році ЮНЕСКО оголосив форт Сан-Лоренсо об’єктом Всесвітнього спадку.
Статуя Христофора Колумба
Скульптура стала подарунком французької королеви Євгенії корінному народові Центральної Америки. На початку квітня 1870 року в супроводі спеціального королівського посланника капітана військово-морського флоту Ферреса її завантажили на корабель, що прямував до берегів Панами. У пункт призначення вона прибула майже через місяць, після чого довго стояла нерозпакованою. Перша спроба урочистого відкриття пам’ятника відбулася в жовтні 1870 року, але вона зазнала невдачі через катастрофічну зливу, яка обрушилася в той день на місто. Потім пам’ятник чотириразово переносили, поки 21 грудня 1930 року він не зайняв своє нинішнє місце в центрі міста. Навколо пам’ятника встановлено мармурові лавочки, на яких люблять відпочивати й фотографуватися туристи.
