Святилище та Базиліка Богоматері Бонаріа
Коли в 1323 році до берегів Сардинії прибув Альфонсо Арагонський, стало ясно, що взяти Кальярі сходу не вийде. Тоді він розбив табір на пагорбі, який був названий «Бонаріа» («хороше повітря» італійською). Облога тривала три роки, за цей час табір став фортецею з власною церквою, а згодом - монастирем. Монахи монастиря Бонаріа протягом століть славилися тим, що викуповували рабів-християн у мусульманських піратів. Але справжнім місцем міжнародного паломництва цей пагорб став через просту дерев’яну статую Діви Марії та Христа, яка зберігається в церкві, в ніші за алтарем. Згідно з легендою, у XIV столітті статуя врятувала іспанських моряків, які потрапили в корабельну аварію, і з того часу її просять про захист у відкритому морі.
Амфітеатр Кальярі
Давньоримський театр із ареною для гладіаторських боїв, кінних змагань і полювання на розлючених диких звірів, висічений просто в скелі, прикрашає столицю Сардинії уже майже 20 століть. Відомий руйнівник на ім’я Час практично не вплинув ані на величну красу (зник лише мармур, що вкривав сходи, і ще серед кам’яних трибун з’явився партер із блакитних пластикових стілець), ані на вражаючі розміри амфітеатру (його площа - понад 6000 кв.м, вмістимість - понад 10 тисяч осіб), ані на прекрасні акустичні властивості. Тому, окрім музейної функції, антична споруда й досі виконує культурну: тут постійно проходять концерти, фестивалі та спектаклі під відкритим небом.
Вежа Торре дель Елефанте
Одна з двох башт часів пізанського панування над Кальярі, які збереглися до наших часів, Торре дель Елефанте (тобто, дослівно, «Башта слонів») була побудована в 1307 році як частина оборонних укріплень проти військової загрози з боку генуезців і мавританців. Названа так на честь скульптур на портику, ця башта висотою 42 метри стала справжнім втіленням жаху для мешканців міста: іспанці, обезголовивши маркіза Сеа, залишили його відрубану голову тут на 17 років, час від часу «прикрашаючи» портики гірляндами з кліток із головами інших страчених засуджених. Попри свою жахливу історію, башта вважається однією з найкращих оглядових площадок у Кальярі.
Кафедральний собор
Чотири століття будівництва собору Святої Марії в Кальярі не минули марно: храм вийшов красивим і міцним. Він чудово зберігся і донині радує зорê своєю старовинною настінною живописною роботою, вишуканими колонами, розписними потолками та золотими підсвічниками, а також живописними й скульптурними шедеврами романського та фламандського мистецтва. У соборі чудова акустика: кожної суботи о 20.30 тут проходять концерти класичної та релігійної музики. Розташований храм у верхньому районі Кальярі - Кастелло, на Дворцовій площі.
Церква Сан-Мікеле
Спочатку церква була частиною монастирського комплексу, а в XVIII столітті її внутрішнє оздоблення збагатили в іезуїтських традиціях - так щедро, що сьогодні її вважають найкращим прикладом стилю рококо в усій Сардинії. Зрелище починається з потрійного аркового фасаду в стилі бароко, триває колонами атріуму та розкішним інтер’єром. Перш ніж зайти всередину будівлі, варто затриматися в атріумі та помилуватися масивною кафедрою на чотирьох колонах. Восьмикутний внутрішній простір із шістьма рясно оздобленими каплицями увінчує величний купол із яскравими фресками. Особливо варто відзначити ризницю в останній каплиці ліворуч - вона вирізняється цікавими розписами та складною дерев’яною інкрустацією.