Горіци, Росія

Жіночий Горіцький монастир

Засновано монастир у 1544 році княгинею Єфросинією Андріївною Старицькою, удовою удільного князя Андрія Івановича Старицького, рідного дядька царя Іоанна IV Грозного. Княгиня Єфросинія замінила дерев’яну Воскресенську церкву села на кам’яну та побудувала нову теплу церкву в ім’я Божої Матері Одигітрії з трапезною. У давнину монастир неофіційно називали «Монастир опальних княгинь». Сюди заслали дружин та інших близьких родичок людей, які потрапили в немилість до влади. Тут жила четверта дружина Івана IV, дружина Іоанна Грозного, дочка Бориса Годунова. Монастир включено до складу національного парку «Руський Північ» і є пам’яткою архітектури федерального значення.

Музей льону та берести

Під час прогулянки по Горицях обов’язково відвідайте інтерактивний музей Льону та берести. Ви познайомитеся з найцікавішою експозицією, дізнаєтеся багато нового про народні промисли Вологодської області. Бажаючі також зможуть взяти участь у майстер-класах із плетіння з берести, розпису по дереву та бересті.

Кирило-Білозерський монастир

Кирило-Білозерський монастир, розташований на березі Сіверського озера, був заснований наприкінці XIV століття. Його засновник - преподобний Кирило походив із знатного московського боярського роду Вельямінових. Він пройшов шлях від пострижника до архімандрита в московському Симоновому монастирі, однак відмовився від високого сану й у віці 60 років вирушив у Білозер’я, де й заснував обитель. Вже до кінця XVI століття на місці дерев’яних монастирських споруд виник один із найбільших на той час архітектурних комплексів, який за кількістю храмів навіть перевершував Троїце-Сергіївський монастир. Віддалений від столиці, оточений міцними стінами, Кирилів монастир протягом століть був одним із головних місць посилання, але водночас - найзначнішим духовним, економічним і культурним центром на Півночі. У 1924 році в Кирило-Білозерському монастирі організували історико-краєзнавчий музей, пізніше перетворений на історико-художній, а в 1968 році оголошений заповідником. У 1998 році Кирило-Білозерський музей-заповідник включено до Зводу особливо цінних об’єктів культурної спадщини народів Росії.

Ферапонтовий монастир

Традиційно за дату заснування Ферапонтового монастиря вважається 1398 р. У цей час на пагорбі між двома озерами, Бородаєвським і Паским, окремо поселяється сподвижник преподобного Кирила Білозерського Ферапонт. Ферапонтов монастир набуває широкої відомості завдяки діяльності учня Кирила Білозерського преподобного Мартиніана, духовника Василія II. У другій половині XV - на початку XVI століття Ферапонтовий монастир став значним духовним, культурним і ідеологічним центром Білозер’я, одним із знаменитих заволзьких монастирів, чиї старці справляли серйозний вплив на політику Москви. В теперішній час у пам’ятках Ферапонтового монастиря розміщується Музей фресок Діонісія, який має статус історико-архітектурного та художнього музею-заповідника. Наприкінці 2000 року ансамбль Ферапонтового монастиря з розписами Діонісія був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З більш докладним переліком екскурсій і цінами на них ви можете ознайомитися після бронювання круїзу у своєму «Особистому кабінеті клієнта».