Ліфо, Лоялті Айленд, Нова Каледонія

Ліфу - найбільший острів у групі Луайоте в Тихому океані (Лоялті, або Луайоте - група коралових островів). Є частиною Нової Каледонії. Раніше Ліфу був кораловим атолом, що входив до складу затопленого підводного вулкана. Приблизно 2 млн років тому поверхня острова піднялася до сучасного рівня. Острів має неправильну форму. Довжина Ліфу становить близько 81 км, ширина коливається від 16 до 24 км. Острів плаский, на ньому немає пагорбів і річок. Центральна частина Ліфу являє собою плато, вкритe густою рослинністю. У південній частині острова розташована велика кількість печер. У західній частині Ліфу знаходиться Сандалова бухта, названа на честь торговців сандалом на острові.

Острів Ліфу було відкрито французьким мандрівником Дюмон-Дюрвіллем у 1827 році. Згодом на острові з’явилися католицькі та протестантські місіонери. У XIX столітті на Ліфу процвітала торгівля сандалом, а також работоргівля. У 1864 році острів було анексовано Францією.

Туризм - головна сфера індустрії Ліфу. Острів має екологічно чистий берег і пляжі з білим піском та мальовничими скелями. Головними пам’ятками Ліфу вважаються його скельні тераси, скелі, численні печери, смарагдове море та довгі береги з білого піску. Південне узбережжя також всіяне печерами, тут розташована затока Ванда-Бей з її знаменитим пляжем, де відкладають яйця морські черепахи. Затока Сандалвуд, розташована на заході острова, отримала свою назву від численних колись тут гаїв сандалового дерева. На півночі острова лежить незвичайне селище Докінг, побудоване в незапам’ятні часи на вершині скелястого урвища висотою 40 м., що нависає над чудовою затокою з прозорою водою і надзвичайно красивими кораловими рифами, багатими на рибу. У період з серпня по вересень з вершини можна спостерігати за сезонними міграціями китів, які проходять якраз повз ці скелі. Багато китів навіть підпливають впритул до скелі, щоб потертися об каміння (так ці тварини позбуваються численних паразитів, що живуть на їхній шкірі). Варто відвідати також Девилс-Кейв («Печера Диявола») у Тінгетінзі (спуск дозволено лише з гідом!), каплицю Нотр-Дам-де-Лурдес в Ізо, церкву в Куаноно та печеру Джевелз-оф-Люнкони. Ну і, звісно, рифи, рифи й ще раз рифи. Обрамляючи острів з усіх боків, вони буквально кишать життям і є цікавими об’єктами для занурень.

Нова Каледонія - архіпелаг, заморське особливе адміністративно-територіальне утворення Франції, розташоване в Тихому океані. Представлена великим однойменним островом і групою малих островів у південно-західній частині Тихого океану, в Меланезії. Межує на південному заході з економічною зоною Австралії, на півночі - з Вануату, на південному сході - з Фіджі. Найбільший острів архіпелагу - Гранд-Тер, де розташована його столиця.

Тропічний пасатний, спекотний і вологий. Температура мало змінюється протягом року - середня взимку (з квітня по серпень) становить близько +19-23 С, влітку (листопад-березень) +24-26 С. Річна кількість опадів від 3000 мм у східній частині архіпелагу до 700 мм на заході. Зазвичай дощі йдуть у період з грудня-січня по березень, під час проходження циклонів. Для цього періоду характерні хмарна погода та потужні тропічні урагани. З вересня по листопад-грудень триває сезон пасатів, коли погода дуже вітряна, але небо чисте.